Це не назавжди!

37

Про дітей іноді хочеться не тільки писати, а навіть кричати: кому-то від радості, кому-то від втоми і безвихідності. Але, тим не менше, хочеться щось сказати, не важливо що, але хочеться….

Діти — це маленькі чоловічки, що приносять в наше життя надію, віру, любов. Вони вселяють у людей тепло, висвітлюють їх ніжним променем наївного світла. Без дітей в нашому світі не залишилося б нічого світлого, чистого, непорочного. Діти — наш зв’язок з усім прекрасним і піднесеним.

У вас народилася дитина — постійні крики, прання білизни, ваш малюк обов’язково розбудить вас вночі, хоча б раз…а потім ще раз. І одного разу ви, втомлені від недосипання, спалите на плиті розігрівається обід, або заллєте сусідів, або забудете подзвонити по дуже важливій справі, або залишите сумку з покупками на дитячому ігровому майданчику. І вас раптом відвідає відчайдушна думка: «Коли ж все це скінчиться?!». Але це скінчиться!

Ваша дитина буде сам вчитися є. Він вимажеться все обличчя, волосся, руки, одяг, стіл, стіни, і потім ви, відмиваючи все вищеперелічене, раптом подумаєте: «Ну, коли ж він навчиться їсти акуратно?» І що найсмішніше — він навчиться!

Він обов’язково захоче разом з вами мити підлогу, забивати цвяхи, готувати їжу. Він наллє воду, де ви тільки що витерли, підсуне пальці під ніж і буде виривати у вас з рук молоток незрозуміло навіщо.

Ви балакаєте по телефону з подругою, читаєте цікаву книгу або пишете курсову роботу, а він наполегливо вимагає, щоб з ним грали в хованки. Ви отмахиваетесь — пристає, як завжди.

Але це не назавжди. Повірте, це скінчиться. І це, мабуть, шкода…

Анжела Вахрушева.

Особистий досвід